Необхідність у коректуючому, але чи не цілодобовому зовнішньому управлінні Україною полягає в тому, що як тільки життя трохи налагоджується, зі сховків вилізає українська стара і молода номенклатура і починає пиляти бюджет, або здійснювати інші форми паразитизму.
Цей прошарок мав би бути докорінно фізично знищенний або витіснений з країни в 2014 році, оскільки крім вампіризму ні на що не здатний.
Але український народ занадто добрий, розвісив вуха на патріотичні шмарклі (а цих аферистів, або їхніх батьків розводити такі шмарклі з українським колоритом учили ще радянські спеціалісти) і номенклатурників недорізав.
Спостерігаю, що ми пересунулися вперед якраз (або «лише») на відстань, забезпечену знищенням частини соціальних глистів: політиків та чиновників-гангстерів/скуповувачів краденого («бариг»). Але їх ще чимало. Як і довірливих людей, які не розуміють (або просто дезорієнтовані соціально), що заради збереження і примноження своїх статків та привілеїв, такі паразити першими стрибають у шаровари і біжать уперед зі смолоскипами, оскільки будь-які політичні погляди для них лише декорація.
Саме через це Україна і надалі має гостру потребу в зовнішньому управлінні з боку агенцій уряду США (особливо — ФБР), ЄС, лагідного провідництва Канади.
Допоки ми не зробимо над собою необхідні зусилля для організованого знищення організованої злочинності. Ну, або неорганізованого. Але це погіршить і без того тендітну стабільність в економіці. Тому це — крайній засіб.
In the meanwhile — добре, що «світовий жандарм» час від часу боляче дає патиком по рилу олігархічним свиням, які лізуть до корита, що належить всій національній громаді укранців.
Час, коли олігархічні свині поїдуть на м’ясокомбінат ще не прийшов, оскільки сам комбінат тільки будується. У цей проміжковий період нам і необхідне зовнішнє управління.
Максим Михайленко
