В арсеналі совкових гебістів тисяча і один метод боротьби з власним народом. У Мінську вчора увечері вирубили не лише інтернет, але й світло на вулицях. Дивно, що спеціально навчений «товариш майор» не обійшов усі квартири з потенційно небезпечними мешканцями віком до 40-ка і не залив суперклеєм їм вхідні замки, попередньо перекривши воду. Або щось у цьому дусі, не менш ідіотичне.
Я була лише в одній країні, де справді диктатура. Це коли ти сам не можеш вийти ввечері на вулицю, під дверима готельного номера всю ніч стоять топтуни, а о 5 чи 6 ранку будить виступ дорого товариша по радіо і гімн. Коли в політичних тюрмах гниють журналісти, політики, активісти та інші вороги режиму. Значна частина яких там просто для залякування інших.
Білорусь – звісно, не Туркменістан.
Там, як висловився в своєму знаменитому «інтерв‘ю» з Лукашенком Гордон, «демократія».
Справді, у порівнянні з Туркменістаном та Північною Кореєю в Білорусі, мабуть, демократія. Але Карфаген повинен бути зруйнований. Абсолютний нонсес, що ТАКЕ досі існує. Країна, де спецслужби влаштовують диверсії проти власного народу. Де є політичні тюрми. Де є переляканий параноїдальний диктатор, якого ще міцніше схопив за відомі органи інший параноїдальний диктатор. Ця російсько-білоруська матрьошка нічого хорошого нам не обіцяє.
Тетяна Даниленко
