Поки ми плекаємо надії на перемогу у праймеріз найбільш проукраїнського кандидата серед респбуліканців США Нікі Гейлі, Дональд Трамп продовжує на дві-три голови випереджати всіх інших. Мабуть, в притаманному йому, не вельми ввічливому стилі, подумки показує їм середнього пальця. Звісно, до виборів ще дуже далеко. Але все ж таки у Трампа великі шанси перемогти у республіканських праймеріз і відповідно у боротьбі за посаду президента США.
Що це означатиме для України? Поки що коментатори роблять квадратні від жаху очі. На їхню думку — Україні тоді настане гаплик. Я не зустрічав жодного коментаря на тему, що робити нам за такого випадку.
Тим часом, варто згадати, що такі самі відчуття були у нас 2016 року, коли Трамп переміг тоді на виборах. Напередодні вся Україна, крім вибориців ОПЗЖ, його зненавиділа після заяви телеканалу ABC News, що більшість мешканців Криму зробили свій вибір на користь Росії.
Ми з жахом очікували, що він здасть нас Москві, і почне із зняття санкцій. Тим часом, через 21 день свого перебування при владі Трамп відправив у відставку свого радника з національної безпеки Майкла Флінна, який через голову начальства вів преговори з російським послом Сергеєм Кисляком про зняття санкцій. Санкції знято не було. Мало того, вони посилилися.
Ще кілька фактів, які аж ніяк не вписуються в уявлення про те, що Трамп на підтанцьовках у Путіна. Він приїхав до Ангели Меркель з пропозицією заблокувати Північний Потік-2, який будувався в обхід України. При цьому Трамп виголосив спіч, в якому стверджував, що Німеччина фінансуватиме убивць, маючи на увазі Росію. Меркель всеодно відмовилася. Він заблокував цей проект, наклавши санкції на будівельні фірми, які брали участь в проекті.
Про НАТО, яке, на всезагальну думку, він збирався зруйнувати. Його головна претензія до НАТО була в тому, що країни-члени не витрачали на оборону 2 відсотки свого ВВП, як це передбачалося попередніми угодами. Лише Естонія дотримувалася зобов’язань. Тим часом, США витрачали на оборону 4 відсотка ВВП. І вся Європа сподівалася саме на захист від США у випадку небезпеки. Після участі Трампа у брюсельському саміті НАТО на прес-конферецію вийшов генсек НАТО Йєнс Столтенберг і заявив, що країни домовилися рухатися в напрямку належного фінансування своєї оборони. В «Нью-Йорк Таймс» тоді вийшла редакційна стаття, яка стверджувала, що Трамп домігся від членів НАТО те, що не міг зробити Обама, але в другій половині стверджувалося, що Трамп все одно хоче його розвалити. Для чого розвалювати те, що ти реформуєш – притання лишилося відкритим.
Можна навести ще факти, коли Трамп діяв аж ніяк не на користь Росії. Це не заперечує той факт, що сьогодні він виголошує тези, які вигідні Росії. Але згадаймо приклад з 2016 року. Це може бути лише передвиборча риторика, яка не втілиться в життя.
Хоча ризик, звісно, є, і його треба мати на увазі. Я би теж хотів, щоб президентом стала проукраїнськи налаштована Нікі Гейлі. Але життя далеко не завжди відповідає нашим бажанням. І Україні варто думати над планом дій на випадок повернення Трампа до влади. В тому числі і журналістам обговорювати це питання, а не істерити і не лякати громадян апокаліптичними сценаріями.
Апокаліпсису не станеться хоча б тому, що у США навіть президент, попри свої великі повноваження, не може робити все, що йому заманеться. Там існують інституції, громадська думка, тиск суспільства. Через те нам Трампа боятися — в ліс не ходити.
Юрій Луканов
