Дядя Фіма — чернівецький міський єврейський активіст, пропагандист культури, баяніст і візіонер — міг зазирати в майбутнє. Проте навіть він не зміг передбачити, що їхати треба було ВЖЕ! Як це метикувато зробили Алік з вулиці Челюскінцев і Шурік з вулиці Дзержинського. Дядя Фіма натомість вважав, що вони занадто поквапилися.
Але коли сам прибув до Землі Обітованої, всі його знайомі там вже були добре влаштовані. Хоч дядя Фіма не дуже переймався і думав, що його врятує на новому місці його візіонерство і баян.
Дуже швидко з’ясувалося, що баян там не популярний, а візіонерів — повна країна.
Минали роки. Дядя Фіма змарнів. Все частіше він говорив сусідові Моні з Кишинева:
— Ні, це не Чернівці. Тут нічого не можна передбачити!
Моня на те лише втягував голову в плечі і йшов на роботу. А потім якось сказав дяді Фімі:
— А ви, Фіма, не пробували влаштуватись на роботу? Візіонерством багато не заробиш.
– Ні, — вперто тримався свого дядя Фіма, — я заробляв баяном там — зароблятиму й тут.
Непомітно надійшов час пенсії. Пенсія дяді Фіми вийшла хороша, але маленька…
Так і минає життя. Спочатку ти молодий, а потім ходиш по хаті і вимикаєш за всіма світло.
Володимир Килинич
