Чому російська пропаганда називає фантастичні втрати в ЗСУ — мільйон чи навіть більше? І блокувальники будівництва національного цвинтаря полеглих героїв в селі Мархалівка, що під Києвом, це тупо пишуть на своїх плакатах? Тому що практики російської пропаганди чітко діють за інструкціями Йозефа Гебельса: чим абсурдніша «новина», тим скоріше в неї повірять…
Сьогодні ми доповнили б цей постулат уже встановленою істиною: люди вірять в те, у що їм вигідно або вони готові повірити. І тут часто зусилля влади по донесенню істини просто не здатні привести до встановлення справжнього стану речей: віра — це із сфери емоцій, а не раціо. А над культурою емоцій працювати треба в дошкільному і шкільному віці. Як це, скажімо, чинять ті ж росіяни на окупованих українських землях.
Ще гуркочуть вибухи, літають ракети, а окупанти збирають в школах дітей і розказують про “звірства бандерівців”, про “біолабораторії США”, про панування на землі “золотого мільярда”, про плани Заходу всіх зробити геями і проститутками…
У такому віці природно критичне мислення і критичне сприйняття у людей відсутні, а слух, зір, емоційна памʼять вже працюють і згодом перепрописати це фактично неможливо – це одна з причин успіху сусідів щодо мобілізаційної готовності росіян йти вмирати за Святую Русь.
У наших теперішніх дорослих в школі заклали іншу емоційну платформу (перечитайте шкільні підручники з історії): Росія всіх і всюди перемагала: Наполеона, турків, німців… Пишуть і те, що кривдила і дуже Москва українців, але вони безсилі були щось зробити проти північного ведмедя. У підручниках, які редагував ще міністр освіти Дмитро Табачник, ви не знайдете про перемоги і звитяжну славу Хмельницького, князів Острозьких, воїнів УНР, героїв УПА… Скрізь і всюди Берестечко-Берестечко-Берестечко…
Є в підручниках і про криваву баню московську в Батурині і про звірства червоного командира Муравйова у Києві, і про заборону (33 царських акти) всього українського: мови, шкіл, театрів, газет, вузів… Тобто лють проти одвічного колонізатора в поколінні молодих так чи інакше пробуджено, а от впевненості у здатності перемогти оскаженілого ведмедя – нуль. От це і є емоційна платформа для успіху російської пропаганди…
Тисячами перепостів рядів полеглих героїв з сотнями національних прапорів в соцмережах і в бездумних українських ЗМІ українці, самі того не усвідомлюючи, діють і діють на користь російської пропаганди. Тисячами відкритих у Великдень церков Московського патріархату в Україні українці діють на користь російської пропаганди…
Зараз і досі далеко не всім зрозумілі слова великого канцлера Німеччини Отто Бісмарка: у війнах перемагають шкільний вчитель і церковний служка… А саме це нам давно пора затямити.
Віктор Лешик
