Політика

Візит Зеленського у Вашингтон

В устах американців з’явилися інтонації, яких раніше не було. Звісно, візит — дуже емоційно. Купа компліментів. Бурхливі оплески. Поплескування по печу. Зеленський заявив, що Україна неодмінно переможе. Нарід, стежачи за цим по телевізору, б’ється в екстазі. Американці знову запевняють у підтримці зброєю і фінансами. Але в той же час Байден зненацька заговорив про переговори з путіним. За його словами, дати всю необхідну Україні зброю — це може розколоти НАТО і ЄС. «А по-друге, нагадаю, я витратив кількасот годин часу, — сказав він, — особисто спілкуючись із європейськими союзниками, главами європейських держав і пояснюючи, чому в їхніх переважних інтересах – продовження підтримки України. Вони чудово це розуміють, але не збираються воювати з Росією, розпочинати Третю світову війну. І думаю, її можна уникнути, якщо гарантувати, що Україна досягне успіху на полі бою», – додав він.

Скажете: він же виступає за перемогу України на полі бою. Тому нема підстав тривожитися. Однак, ми ж не діти! Ми знаємо, що існує мова дипломатії. Там дуже рідко луплять словами в лоб. Там м’яко стелять і досягають результатів поступово. І його теза про те, що ніхто не хоче воювати заперечується тим, що Україна і не просить за неї воювати. Вона лише просить достатньо зброї і вона все зробить сама. Але на запитання журналістів про те, чи дадуть Україні всю зброю, яку вона просить, Байден уник відповідати. Віджартувався.

Крім того, Президент Джо Байден переконаний, що війна України та Росії не обійдеться без переговорів з путіним. Звісно, він наголосив, що це має відбутися після перемоги над путіним на полі бою.

Нашому Черчілю доведеться із Гітлером, який зруйнував пів України, який вбив десятки тисяч наших громадян, сідати за стіл переговорів. На думку Байдена. Я не робитиму категоричні висновки. Але все це дає підстави для сумних припущень. Байден, з одного боку, зібрав Рамштайн, сколотив цілий альянс на підтримку України, надавав матеріальну і військову допомогу. Але діяв все ж таки обережно, наголошуючи на тому, що наші партнери бояться ескалації. Хоча ескалація постійно посилювалася.

І все це може свідчити про те, що Байден і компанія хочуть, аби путін програв, але не вщент. Вони хочуть зберегти його при владі, аби не допустити руйнації росії. Вони її панічно бояться, так само, яке свого часу боялися розпаду ссср. Вони бояться втратити контроль над ядерним арсеналом, який все ще залишився у рашки.

Якщо нова риторика означає саме те, про що я сказав вище, то це чергова помилка Заходу. Він свого часу, в особі Обами, у якого Байден був віце-президентом, влаштував перезавантаження з путіним, коли той напав на Грузію. І це заохотило його продовжити — через шість років він напав на Україну, а ще через вісім років влаштував справжню бойню в центрі Європи.

Байден, певне, сподівається на те, що така половинчаста поразка для путіна дасть можливість тримати його під контролем, зокрема, санкційним і не дозволить росії відродитися як агресивній державі. Але ж ми розуміємо, що путін, хоча й ідіот, але справа не лише в ньому. Послухайте того ж гіркіна і зрозумієте, що там половина народу такого. Рано чи пізно там відродяться реваншистські настрої. А тим більше за підтримки Китаю — я не сумніваюся, що він підтримає це. Зважаючи на неадекватність сприйняття росіян з боку багатьох європейців і в ЄС знайдуться бажаючі знову робити бізнес з москвою. Вона відродиться і воювати доведеться наступним поколінням.

Втім, парадокс ситуації полягає в тому, що не лише Україна залежить від Заходу, зокрема, від США, але і США залежить від України. Громадська думка там на нашому боці. І тому саме зараз буде тест на тему, чи в Зеленського до його залізних нібито яєць є ще й належні мізки? Якщо він упреться, то громадська думка в середині України буде на його боці. А якщо почне «миротворити», то це закінчиться для України сумно.

Я би не став одразу панікувати і впадати у відчай. Давайте спостерігати. Що могло б стати підтвердженням моїх припущень? Мабуть, усунення Залужного з посади, адже він твердо виступає за те, щоб добити росію. І оця історія із відомим законом про покарання — вона явно погано пахне. За ним приховується якась інтрига, зокрема, спрямована на те, щоб скомпрометувати головнокомандувача і потім замінити його кимось слухнянішим.

Юрій Луканов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.