Шановна пані Ірина Геращенко висловилася щодо результатів виборів на Прикарпатті. Мовляв, округ «зламали через коліно», за будь-яку ціну пропхавши Вірастюка від «слуг». Не допомогло й грубезне бабло добродія Шевченка, яким він намагався купити округ. І це репетиція майбутніх президентських виборів, яку побачив увесь світ.
От і добре, що побачив.
Але дозвольте трохи поопонувати пані. Три пункти.
1. Ці вибори показали катастрофічний стан справ і у «слуг», і персонально у Зеленського. У 2019 на округах народ голосував за будь-яку табуретку, на якій була наліпка «Зе». Не питаючи прізвищ, а тим більше, не цікавлячись навіть з якої деревини ту табуретку зліплено. Зараз під зеленим прапором не проходить навіть розкручена медійно особа. Гадаєте, просто так було підібрано місцевого уродженця, персону знамениту, якою пишаються земляки, і на якій (увага!) немає відвертого негативу.
І ось при цьому всьому кандидат від «слуг» не «впихується», мов квадратне у круглу дірку. Доводиться «всовувати». І пані Ірина має погодитися — це «всовування» завдало більше шкоди, ніж користі. За підсумками «слуги» матимуть лише ще одного невиразного депутата, що неспівставно з іміджевими та репутаційними втратами.
Уся країна, а також далеко за її межами (а там пильно стежать за тим, що відбувається), побачили у «нових обличчях, які не мають політичного минулого» усе ті ж пики, які 
використовують найбрудніші методи часів Кучми і Януковича. Як на мою скромну думку сталася колосальна політична поразка «слуг».
Набагато красивіше заграла на тому ж виборчому окрузі «Європейська солідарність». От у кого розумні політтехнологи та стратегічне мислення у лідера партії. Я б на місці Зеленського організував виставу «батько нації відновлює справедливість». З публічною поркою «фальсифікаторів», з відкриттям кримінальних справ проти Вірастюка. Це було б справді красиво. Але сумніваюся, що йому дозволять.
2. Про «репетицію». Проводити таку «репетицію» аж за три(!) роки до президентських, показуючи, яким чином «заноситимуть» Зе на другий термін — дурість. Адже противники це все бачать і мають час для розробки контрзаходів.
3. Вибори президента — дещо інший масштаб та зовсім інший процес. Досвід 2004 показує, що навіть явка у 102% на деяких виборчих дільницях не гарантує владі перемоги. Вмикаються механізми самозахисту суспільства. Тікати буде нікуди — Ростов не прийме. Але це спрацьовує лише в умовах, коли суспільство «дозріло».
Павло Бондаренко
