… Минув тиждень мого шпиталю, хворію на ковід 10-й день. Захворювання повторне, через 4 місяці після попереднього (до питання про тривалість імунітету). Щодо важкості перебігу — перший раз однозначно був набагато гірший. Не в останню чергу за рахунок того, що ні лікарі тоді ще толком не знали, що робити взагалі, ні я до пуття не розуміла, що робити можна, а що не варто. Отже, з висоти досвіду двох «корон» — дружні поради.
Шановна пані Ірина Геращенко висловилася щодо результатів виборів на Прикарпатті. Мовляв, округ «зламали через коліно», за будь-яку ціну пропхавши Вірастюка від «слуг». Не допомогло й грубезне бабло добродія Шевченка, яким він намагався купити округ. І це репетиція майбутніх президентських виборів, яку побачив увесь світ.
Серед перших моїх вчителів і редакторів — Анатолій Краслянський. Минуло три роки, як він не з нами… Весна цього року сумна. Крім загальних подій, що викликають тривогу, постійно надходять дні, коли пам’ять вихоплює імена й образи друзів, які залишаються такими ж повнокровно живими, в русі, в діалогах і епізодах, хоча їхнє життя нині тільки там — у спогадах тих, хто їх любить і пам’ятає…
Не знаю на що чекали селяни села Припутнів Ічнянського району на Чернігівщині аж два роки (!!): проголосували за перехід з московської до української церкви всією громадою, статут перереєстрували, суди виграли і… служили Божу службу на вулиці під замкненим храмом.
У мене на думці, на серці, в душі, перед очима цими днями Ганна Василівна… Справжня Господиня життя… Неповторна дружина, мудра матуся й матушка… Та, що вміла зробити український світ притягальним і добрим магнітом у всьому. Та, що пояснювала найскладніші речі і добирала такі потрібні слова… Та, що дарувала радість спілкування й розуміння, надії, оптимізму, краси і сили, і такої притягальної різноманітності…
