Я розумію тих емоційно наснажених, хто піднімає ґвалт з приводу «демонтажу пам‘ятника» Ватутіну. Але мене дивують ті, хто мали б знати, чому тут все не так просто.
Ватутіна вже давно демонтували б, якби це був просто пам‘ятник. Але цей пам‘ятник стоїть на могилі, і прах Ватутіна має бути десь перепохований. Уже роками обговорюється ця тема: йшли якісь перемовини з родичами, з російською владою…
Очевидно, зараз час не такий, що РФ захоче забрати прах Ватутіна — їм потрібна його могила саме біля Верховної Ради України як маркер (неподалік ще є братська могила арсенальців).
Отже, можна довести до кінця справу з родичами, якщо вони захочуть і зможуть це зробити без сприяння їхньої влади.
Другий варіант: Верховна Рада чи Кабмін (саме на цьому рівні) має ухвалити спеціальне рішення про перепоховання тих, хто боровся проти України, визначивши для цього місця для перепоховання.
Чи піде на це нинішня влада?
Сумнівно. Але відповідні петиції можна ініціювати. А заодно і думати про те, як це зробити без зайвого шуму.
Думаю, що таких могил на території України чимало. Тому могила Ватутіна дає привід масово почати цю кампанію. Мені дивно, що В. В‘ятрович не передбачив розв‘язання проблеми перепоховань у законі про декомунізацію.
Поприбирати радянські могили від таких знакових місць, як будинок ВРУ, центральні площі міст і сіл, є набагато важливіше, ніж позносити пам‘ятники й поміняти назви. Хоронячи своїх героїв у знакових місцях, більшовики свідомо оскверняли ці місця.
***
Більшовицька традиція перетворювати на цвинтарі знакові місця, щоб ви знали, почалася із поховання своїх загиблих героїв з братської могили комунарів на Красній площі біля стіни московського Кремля. Потім там появилися й інші могили та мавзолей Леніна, а відтак і могили інших вождів та колумбарій з прахом сановних осіб у самій кремлівській стіні.
Симптоматично, що саме на цьому кладовищі більшовики й комуністи відзначали свої свята ритуальними парадами й демонстраціями. Пострадянська Росія продовжує цю традицію.
Володимир Іваненко
