Про Олексанра Усика й собі дозволю. А що. Який піп його хрестив і якому богу він молився — їй-бо це все одно, що допитуватися, в якому райкомі партії мені колись видали комсомольського квитка. Вся ця полуда облетить — та вже облетіла! — під дією справжнього козацького чину.
Мужність і шляхетність Олександра взяли гору з величезним трудом — тим більша їм ціна, а йому Честь.
Чомусь я переконаний, що він має всі можливості й право дивитись на свої “політичні” вчинки як на мілину, де він досі купався серед пуголовків. А от давайте подивимось, що буде далі!
Бо я б за нього навіть голосувати пішов.
Василь Триліс
