На світлині — Максим Грузнов, естонський футболіст із російським корінням, нині тренер. Кажуть, гарним був колись нападником, міг заграти на високому рівні, але не заграв… Хоч перший за силою дивізіон Естонії, «Мейстреліга» — це щось схоже на нашу «Другу лігу». Всю свою довгу (понад 20 років) кар’єру цей футболіст провів в Естонії: неодноразово визнавався кращим гравцем чемпіонату та ставав кращим бомбардиром…
Але!
Ніколи не вдягав футболку національної збірної Естонії. Причина проста – він має «сірий» паспорт. Ось, як про це говорить сам Грузнов: «Почему не играл за сборную Естонии? Я не «вышел» паспортом, чтобы играть в большой футбол». Ось ще його відверті висловлювання: «Я мечтал играть за сборную. Я — гражданин Эстонии, я родился и вырос здесь. Почему я должен доказывать, что я заслуживаю того, чтобы здесь жить? Если бы хотели дать мне гражданство, то дали бы…». Або таке: «Я родился в Нарве, я всю жизнь тут прожил. Почему я должен что-то доказывать, получать синий паспорт через сдачу языка?… Я его и в школе толком не учил…»
На туполобе «почему» Грузнова і таких, як він, одразу хочеться відповісти: «Та тому, телепень, що Естонія — нормальна держава, яка ставить чітку умову: «повноправний громадянин повинен володіти державною мовою». Якщо ж людина, що мешкає в Естонії, не володіє державною мовою, їй видають спеціальний паспорт, тобто справедливо обмежують у правах. І це мудро і нормально».
Такі, як Грузнов, не годні збагнути елементарного: діти етнічних росіян, навіть у його рідній Нарві, навчаються і далі навчатимуться естонською мовою, отже обов’язково нею володітимуть. Держава зробила так, що дітям лише один шлях до нормальних громадян країни. А всі оці заскорузлі грузнови самі винні у своїх бідах!
Це ж яку потрібно мати впертість або тупість, щоби послідовно і наполегливо відмовлятися від вивчення мови держави, в якій народився і прожив усе життя, перекреслюючи тим самим свої головні перспективи…
Все голоснішими стають, до речі, голоси і в Україні, аби запровадити «сірі» паспорти. З одного боку це розумно, я теж прибічник саме такого шляху, але з іншого — агресивна рашка не анексувала Нарву лише тому, що Естонія — член ЄС і НАТО… З Україною ж усе значно простіше — шматувати її хоч і дорого, але не так страшно…
Просто лозунг «геть від Москви» — це не тільки красиве гасло, це практична і вкрай важлива настанова, яку необхідно виконувати. І тут усе взаєпов’язане: без реукраїнізації не вийде інтеграції в західні політичні, економічні, військові структури, але без інтеграції не вдасться і повноцінна реукраїнізація. Тут необхідна синхронізація процесів.
Завдання неймовірно складні, але виконувати їх потрібно.
Ну, а телепні («чьо ето я должен?!»), що так і не вивчать українську в обсязі, достатньому для повноцінного спілкування, мають опинятися в становищі Максима Грузнова, в якого глупства більше, ніж таланту.
Сергій Бригар
