Як я й боявся… Хлопці вийшли битися. Претензій до них не багато. Но… Те, що вам коментатори не скажуть. У нас є «найвеличніший» тренер, «Містер е-е-е». Те що воно вчудило із складом і тактикою… З першої хвилини вразило вельми похвальне устремління грати проти Англії (!) в одного (!) опорника і двома (!) нападниками. Проти Англії! У два нападники! З одним опорником…
І знову в «основі» Миколенко, який до того провалював матч за матчем. Чому не дати шанс Соболю? Питання до «Містера е-е-е». Напевне, «Динамівська родина»…
А після травми Кривцова наш супертренер замість заміни центрбека по позиції випускає… атакувального півзахисника, переходячи на схему 4-3-3. Проти Англії, ага. Причому цим «третім джокером» був «мертвий» Циганков, наче минулі спроби задіяти цього «вічно потенційно геніального» нічому не навчили. «Динамівська родина»?
Як результат — знекровлений захист, де немає кому боротися у повітрі. Нагадайте, скільки голів нам забили 
головою у другому таймі? Що? Усі три? Для когось це сюрпрайз? Матвієнко зі своїми 181 зросту здатен боротися у повітрі? А Миколенко зі своїми 180?
І вишенька на торті.
Мало того, що поставив зі старту Сидорчука замість Степаненка в опорну зону, він Сидорчука замінив на Макаренка. Щоби що? Які 12 подвигів Геракла мав здійснити Макаренко при усій до нього повазі?
Як результат, і так розбалансований і дивний склад зі старту у другому таймі розбалансувався зовсім, перетворившись на набір гравців. Не їх провина. Вони намагались битися. Не в них причина. Ще раз: яким був геніальним гравцем Шевченко – настільки він як тренер нульовий!
Те, що він кум голови Української асоціації футболу – це звичайно випадковість. Давайте вважати, що Шевченко посаду не через це отримав…
Павло Бондаренко
