Мені страшно навіть сказати, з яким стажем я футбольний уболівальник. Ще з Чемпіонату світу 1982 року в Іспанії (був школярем-восьмикласником). Тому, сподіваюся, маю право на свою експертну думку. На жаль, романтичний «безбашенний» футбол вмер. На його місце разом з неймовірними грішми у цей вид спорту (за винятком деяких «романтичних конвульсій» в грі окремих країн) прийшла комерція, прагматизм і холодний розрахунок.
Все поставлено не на видовищність, а на результат. Це стосується, як єврокубків, так тапер цей вірус вразив і збірні. Мені це дуже не подобається, якщо чесно. Бо футбол стає передбачуваним, ніби запрограмованим.
Тренери прораховують настільки прораховують рухи своїх гравців і дають їм визначені завдання, що це нагадує мені шахи. А я хочу романтики у футболі!
Тієї романтики, коли збірна, яка виграє 3:0, добиває свого суперника і забиває на куражі ще три м’ячі. Хоча може пропусти на контратаках і в свої ворота. Коли менш потужна команда, виграючи у гранда, не будує 80 хвилин фортецю і замикається у штрафному майданчку, а безтурботно атакує і… або забиває, або пропускає, доводячи до екстазу своїх вболівальників. Коли футболісти не бояться продемонструвати дриблінг і взяти гру на себе…
Ось це і є для мене справжній драйв!
Ось це і є для мене романтика у футболі! Але, здається це все вже у минулому.
Сергій Зарайський
P.S.
Хочеш романтики — заведи молоду коханку! Це тобі кажу як людина, яка пам’ятає ще ЧС у Англії 1966 року…
Юрій Луканов
