Вибачте, не можу промовчати. Нічого не скажу про Усика (хіба що коротко: перемога — чудово, вітаю. Радикальна зміна поглядів – ну, осадочок лишився, пов’язаний з РПЦ, але подивимося). Але портрет Олександра Мацієвського в поєднанні з дуже поганою поезією на його сорочці вразив.
Ось так гинеш як герой, а твій образ починають потім усюди тягати, ще й приправляти графоманією…
Те саме відчула одного разу на похороні чудової письменниці й поетки, коли оголосили відкритий мікрофон, і, звісно, першою ж взяла слово невідома мені жінка, що раптом почала читати абсолютно жахливий вірш. Це був якийсь абсурд: біля свіжої могили нашої дорогої колеги і справді дуже талановитої людини стояли в цю мить різні її друзі, одні з найкращих 
поетів і поеток сучасності, і вимушені були слухати потік неймовірно банальних (хоч, мабуть, щирих) слів.
На мою думку, це певний вид зґвалтування, передусім — памʼяті загиблої людини. І так, всі тоді настільки ошаліли, що просто промовчали. А як поясниш?
Утім, ми ж мусимо про це хоч іноді говорити вголос, ну.
Ірина Цілик
P.S.
Цю сорочку йому подарували. Він надягнув, бо нормальна людина. І взагалі оці всі одвічні пошуки ворогів серед своїх і намагання щоразу нити та скаржитися — ну, це в нас дуже популярно, то є так, менталітет такий гівняний. Але хоч би Ви вже не впрягалися в це, ну. Розумна ж людина, нахрєна, а головне — щоб що?
Катерина Золотарьова
В нас просто намагаються знайти зраду навіть при абсолютній перемозі. Усик — боксер, а не філолог чи культуролог. Одягнув те, що відчував. Те, як він поводився до і під час поєдинку захоплює весь світ. А цього достатньо я думаю вже на 200%
Богдан Фещак
Вибачте, але мушу з вами не погодитись. Чи талановитий був цей вірш — це, звісно, дискусійно. Але як на мене –меседж правильний і це головне. Чи міг він бути комунікаційно кращим? Можливо. Але я певен, що мертві сорому не мають і не бачу тут наруги. Щодо історії похорону, то я думаю це все-таки два різних випадки.
Олександр Тартачний
Стосовно віршика – ну, звісно, не Шекспір але зрозумілий мотив — самурай, розрубав когось навпіл. Витер меч і написав хайку… А стосовно портрета Мацієвського… Мені згадалося як кілька років тому після якогось бою Усика, пропагандон Соловьйов назвав його « русскім вітязєм» чи шось таке. Цікаво, як він називатиме його тепер. В тому числі і після того прінта на футболці. Я вважаю, що в даному випадку воно спрацювало в правильному напрямку.
Максим Паленко
