З проблемами моралі і гуманності реготу над з’їдженим акулою все просто. Поки нам росіяни не дадуть чіткий і чесний список, хто винен у війні, а хто ні — ми будемо сміятись з усіх. Як тільки війна завершиться і ми його отримаємо — ок, будемо звірятись зі списком, щоб знати трагедія це чи законний привід для жартів. До того часу пробачте, але з’ясовувати причетний цей росіянин до війни, убиств і катастроф чи ні в українців зараз нема ні часу, ні бажання, ні можливостей.
Чи пригадуєте блискучий фільм «Джокер» з Хоакіном Феніксом? Саме цей сюжет дуже точно зображає ті перетворення, що вже відбулись і продовжують відбуватись з менталкою українського суспільства. Минулого 
року ми періодично зривались на істеричний регіт, а зараз вже танцюємо на сходах.
Найсмішнішим в історії з реготом над акулою і її обідом є звинувачення тих, хто регоче. Трохи безглуздо виставляти претензії тим, кого більше року травмують, що вони травмовані, чи не так? Вимагати гуманності, поблажливості та емпатії від суспільства, яке більше року не спить вночі від сирен, а зранку лізе в новини почитати, чим саме завершилось нічне гудіння і вибухання.
Суспільство спостерігало, як його солдатів на камеру кастрували, розстрілювали впритул і відрізали голову. Як люди на човнах рятували інших людей, виносили лежачих з квартир по шию у воді і рятували домашніх тварин, а «дикі тварини» у той час стріляли по човнах і врятованих від потопу. Бачили вибухи, прильоти, зруйновані житлові будинки, повні неживих людей різного віку і ще купу такого, від чого чірікнувся б навіть Джокер.
Наскільки притомно взагалі очікувати від такого суспільства емпатії і вважати свої очікування адекватними? Дивуватись, чому кусається і гарчить народ, якого стільки часу щодня луплять по голові штахетою війни? Оце і є справжня неадекватність. А з народом все ок.
Володимир Гевко
