Пам’ятаєте стару рекламу зубної пасти, в якій яйце опускали у склянку з оцтом і його шкаралупа, не намащена блендамедом, розм’якала під впливом агресивного середовища та хімічних процесів? Отож, і видається мені, що українська держава вже пару сотень років нагадує оте рекламне яйце, східна частина якого піддається постійному агресивному і лужному впливу з боку нарваних сусідів.
Наша шкаралупа м’якне і кришиться. Із західної частини шкаралупа трохи міцніша, але не тому, що вона якісніша чи краща структурно, зовсім ні. А лише тому, що на неї потрапляє відчутно менше московського оцту.
І якщо мислити про те, що ні потік, ні розмахи оцту найближчим часом не зменшаться – то єдине, що залишається аби не розм’якати – мастити шкаралупу нашої держави армуюючими концепціями і парадигмами та наносити їх більше на місця, котрі страждають найсильніше.
Мусимо зміцнювати культурний кальцій. Зберігати яйце держави цілим, щоб у ньому відбувались природні процеси розвитку та росту та не дозволити нікому із нього зробити яєшню.
І пам’ятати, що яйце, розбите з одного боку, вже не є цілим.
Володимир Гевко
