Про українську нашу корупцію, котра насправді теж має російське коріння. Був такий російський поет українського походження — Василь Капніст, цікава особа в нашій історії, предтеча Миколи Гоголя, автор відомої комедії «Ябеда», яку він написав, переживши купу судів щодо свого маєтку Обухівка у Миргородському повіті.
У тій комедії прокурор зветься Хватайком. Його репліка:
Бери, большой тут нет науки,
Бери, что только можно взять.
На что ж привешены нам руки,
Как не на то, чтоб брать? — стала крилатою.
Тодішня публіка вгадувала в персонажах комедії реальних осіб, приходила від цього у захват, аплодувала навіть стоячи.
Ми теж, мабуть, можемо впізнати у Хватайкові багатьох. Ті, що тирять цілі шматки чужих праць — теж хватайки. З хватайками не бути Україні ані в НАТО, ані в ЄС. Якби наші владці читали б хоча б іноді — не треба було б будувати нові університети, а наводився б лад серед тих, що є.
Україну не можна замінити іншою, її можна лише змінити або на краще, або на гірше, а можна й нічого не міняти. Не міняти — залишатися з Хватайком. Але людина завжди сподівається на краще.
«Ябеда» була надрукована 1798 року, її автор почувався малоросіянином, тобто українцем.
Роксана Харчук
