Виття сирен… Запалене небо… Зранена земля… Почути б тільки рідні голоси: «ми живі»! І кожен ранок дякувати тим, хто є нашим щитом, броньою, тим, кому завдячую за можливість ще раз пригорнути до серця найрідніших, найдорожчих…
Набутися… Налюбитися… Запам’ятати…
Майбутнє України довірливо спить у підвалах, терпляче чекаючи на перемогу, щоб потім стати відродженням, щитом, броньою для наступних поколінь маленьких українців.
Марія Мастєрова
