«Не дозволяй уяві опанувати тобою, бо тоді удаване стане наглядачем твого дійсного». Так говорив вуйко Дезьо. Розвиток ІТ-технологій, світової мережі доправили людству небачені досі здібності та можливості. У Росії ці блага сприйняли однобічно в дусі настанов, які культивувалися у владі, встановленій у цій країні.
А саме: ці надпотужні можливості розглядалися виключно крізь призму порушення норм міжнародного права і захоплення суверенітету інших країн, через впровадження в них маріонеткової влади, що забезпечувало б управління політичним життям об’єкту агресії.
Не можна сказати, що в країнах Заходу не помічали приховані загрози процесу інформатизації (цифровізації) життя суспільств. Але, демократичний характер їх систем не дозволяв, не сприяв постійній концентрації на питаннях відповідних загроз та послідовній, спадковій і системній побудові механізмів запобігання цим викликам.
В авторитарних же системах такі питання перебувають під постійним пильним наглядом узурпатора влади. Тому-то в Росії миттєво виступили із засудженням «повстання» пейджерів, яке мало місце в Лівані. Майже забутий Сноуден почав оперативно всіх страхати досі небаченою технологічною війною.
Влада Росії, створивши цифрову фортецю, заховавши за її «мурами» країну, фабрики та заводи, банки, установи тощо, гадала, що убезпечила себе від загроз, якими сама атакує світ. Та сталося, що, захистившись від контенту мережі, вигадавши для себе власний, вона виявилася вразливою до засобу комунікації. Неприємна несподіванка посилилася тим, що така загроза може мати індивідуальний, вибірковий та персоніфікований характер і невідомо за яких обставин.
Уявіть собі вибух моніторів на столах у кабінеті в бункері! А годинники, тонометри, термометри, праски тощо. Ми собі навіть не уявляємо, яка з цього приводу розгулялась фантазія в Кремлі, адже там психологія загострена на створення паскудства. Та в умовах, що склалися, вона працює на самозалякування. Їм здавалося, що було враховано всі можливі загрози. Лише подумайте, що відбувається в голові людини, яка боїться доторкнутися до всього, що її оточувало донині. Паніка – це найневинніший психологічний стан такої особи. Далі – буде!
Нинішня реакція Кремля – це промовиста рефлексія, яка засвідчує, що існує лише одна «червона лінія»: персональна загроза диктатору. Проте, атака через засіб зв’язку відома давно, тому нічого принципово нового в Лівані не відбулося, якщо не враховувати ефектність і масовість акції.
Скажіть, чим вона відрізняється від пропаганди, закликів до насилля та вбивств, цькування за допомогою соціальних мереж, які вже стали повсякденним явищем, адже все це теж є брутальною атакою на особистість? Справа не у пейджерах, а в тому, що соціальні мережі перестають бути соціальними за змістом. Власне, через них вже відбувається створення окремих вигаданих, удаваних соціумів, члени яких культивують цінності, що є далекими від тих, які сповідували творці цих мереж.
Саме ця невідповідність, що поглиблюється неймовірними темпами, і складає найбільшу загрозу цивілізації, бо, якщо «повстануть» мережі, нам усім уже буде не до цивілізації, бо в штучних, вигаданих соціумах ми втратимо саме́ розуміння відповідальності за неї.
Валентин Ткач
