До речі, про масову російськомовність. Є одна країна з величезною кількістю російськомовного населення, яка дуже прикметно ілюструє, що переходити на іншу мову легко і непроблемно зовсім. Це — Ізраїль. Ця країна отримала величезну кількість емігрантів із СССР, для яких російська мова була рідною і взагалі єдиною, яку вони знали, а іврит вони не знали взагалі, бо в СССР вивчення івриту було заборонене.
Іврит, на відміну від української — не споріднена із російською мова від слова взагалі. І російсько-івритним суржиком не порозмовляєш.
І нічого.
Абсолютно всі вивчили іврит, повлаштовувались на роботи, повідкривали бізнеси і повіддавали дітей в школи. Ніхто не волав — нас тут 30% російськомовних, дайош російську другу державну. Ніхто нічого не вимагав. Всім все чудесно підійшло.
Тому що вони розуміли — ми перли через пів світу і втікали від СССР не для того, щоб зараз тут організувати його знову. Посеред пустелі.
І тому, що організатори держави Ізраїль мали не те, що залізні, а просто титанові яйця, і не побоялись оселитись поміж країн, які, абсолютно не криючись, бажали їм смерті, не побоялись створити свій уряд, сильну армію, гарну економіку і державу зі своєю мовою і законами.
Володимир Гевко
Та все дуже просто – в державі Ізраїль немає такої кількості офіційної російської резидентури: кількість віруючих РПЦ в Ізраїлі близько 2 тисяч (за російськими даними), російських православних храмів близько десяти, та й ті збудовані понад сто(!) років тому!
А «Ізраїльська Православна Церква» так і не створилась…
Ось вам і «залізні яйця»!