(навіяно прем’єр-міністром)…
Так сталося, що я закінчував УДПУ імені Драгоманова (історичний факультет) тоді, коли якраз вперше почали давати не обичні (паперові), а пластікові дипломи…
Я свій додому привіз, а батько й питає:
— А це шо таке?
— Диплом, — кажу, — такий зараз дають, про вищу освіту…
— Та який же це діплом? Це не діплом, а чортішо…
— А що ж це, по-твоєму? — я аж розсердився…
— Не знаю шо воно, ну точно не діплом, — не вгамовувався батько. — Якась табличка…
— Діплом кажу тобі! — доводив я йому. — Ось написано ж — д и п л о м!!!!
— Другі люди нормальні діпломи привозять, а це тільки ти такий привіз особенний…
— Та у всіх такі зараз, кажу ж тобі!
— Ну-ну, — сказав батько скептично, і пішов терти кабачки свиням…
Увечері він достав з гардіроба свій синій, «двобортний» діплом Полтавського педагогічного інституту імені Короленка і показав мені…
— Оце — діплом! — каже. — Бач! А то — не діплом, я думаю…
Я промовчав…
Так, поки й помер, кажись, не повірив до кінця, що я щось закінчив…
Віталій Чепинога
