Сьогодні йшла поруч із дитячим садком. Веселоголоса мурашня в різнобарвних одяганках саме висипала на прогулянку. Більшість дітей просто бігала чи копирсалася лопатками в тоненьких дірявих латочках снігу. А з півдесятка курдупеликів з рожевими від морозу щічками стояли біля огорожі і дивилися на перехожих. Першою з ними порівнялася жінка, яка йшла мені назустріч.
«Здравствуйтє!» – закричала малеча.
Жінка здивувалася, але відповіла: «Здравствуйтє!»
Тут і я підійшла. «Добрий день!», — кажу.
«Дооообрииий дееень!», – радісно відповіли малюки хором і прокоментували нам услід: «Ота тьотя — москалька, а ота — українка!»
Яке життя — такі й ігри у наших дітей. Але мене вони розвеселили: це ж треба — такі провокаційні тести влаштовувати перехожим!
А ворона на світлині просто як ілюстрація — дуже вже кумедною здалася. Кажуть, цього розумного птаха можна навчити говорити. А птахи — як діти: чому навчиш, те від них і почуєш.
Євдокія Тютюнник
