Про це дізналася з повідомлення івано-франківських фотомитців. Рідні Чернівці, які так любив і оспівував у своїх творах Володимир Конєв, поминально озвалися лише через кілька днів… Володимира Конєва — фотохудожника знаємо з фотовиставок. Водночас по суті не знаємо, бо недостатньо тих фотовиставок і було, якщо брати до уваги Володин талант…
Конєва-фоторепортера знала, мабуть, лише я на момент відкриття його персональної виставки акурат на «прем’єру» нового артінфоцентру в Чернівцях. Тому Володимир особисто попросив представити його на урочистостях. Адже він активно співробітничав з відділом культури й освіти газети (тоді) «Радянська Буковина», де я працювала.
Я виступила. Відзначивши, що фотооб’єктив Володимира Конєва завжди схоплював суть речей. У людині — її характер і настрій, у природі — цікаву деталь, в урбаністичному сюжеті — прихований живий пульс, в події — реакцію людини.
Того дня Володимира Конєва нагородили медаллю «На славу Чернівців». Володя дуже радів. Та незабаром на черговому ювілеї шукав протекції до нових виставок — реалізації своїх творчих задумів. Бо зараз без «особливої уваги» годі чекати на «неупереджену об’єктивність»…
Конєв-фотохудожник найбільше любив портрет. Причому робив фото ситуативно, або ж непомітно для «об’єкта зйомки». Моє фото, яке було на виставці, з дарчим написом Володимир презентував мені нещодавно. Хоча на світлині — мої початки на Буковині.
Позаду мене — двері знадвору до кімнати, де стояв редакційний телетайп. Куди надходили звідусіль найважливіші новини. Хороші і «мало хороші». Як і оця — що Володя відійшов.
Олена Чайка
