Коли Сєва вчергове одружувався, то у ЗАГСі ніколи не був категоричним на кшталт: «так», «до гроба», «звісно, кохаю» и таке інше. На запитання ведучої церемонії Світлани, Сєва намагався відповідати ухильно: «подивимося», «не можу нічого обіцяти», «я занадто привабливий, щоб розмножуватися», «ти така гарна, що й пити не треба»…
А ще Сєва любив після ЗАГСу прокататися з молодою на «Волзі» по новенькому Проспекту, але обов’язково із дзвіночками…
… Приблизно через місяць у нього були вже нові плани і нове кохання.
В Сєви була дружина і шестеро дітей, а йому постійно хотілося навпаки.
— Тепер ти зобов’язаний одружитися, — чув Сєва знову якогось ранку.
— Не хвилюйся, я вже одружений, — відповідав він і швидко щезав, кидаючи дівчині з порогу:
— Кохання немає. Спи, кохана!
Сєва ще при соціалізмі творив дівчатам добро. А добро повинно бути із дзвіночками.
Володимир Килинич
