Наше рідне Міністерство культури розродилося неймовірно «потужною» заявою, що адресована якимось таємничим світовим лідерам із закликом до миру! Ця заява закликає також Росію відвести війська… Не знаю, хто цю заяву писав, бо вона безграмотна: «зробити все залежне», коли треба належне, «накопичення російських військових» — треба зосередження…
Я вже мовчу про стиль: «ми — миролюбна країна, яка тільки розквітає…» І «гармати, які не пасують мистецтву й науці» — теж зворушливо. От як можна підписувати документ, не читаючи його?!
Великий історик пан Грицак підписався під цим документом взагалі від імені… історії. Мало бути історик, а написано «історія». Дивує мене, що серед підписантів є чудовий учений Д.Д. Дроздовський, підпис якого одразу після добродія Стовпця, інженера програмного забезпечення, котрий теж, виявляється, до мистецтва і науки причетний, бо він — «за мир у всьому світі»…
Міністр Олександр Ткаченко несе найбільшу відповідальність за цю непрофесійну і нікчемну заяву.
Особи, які підписали документ, не читаючи його, виглядають дико. Думаю, вони мають відкликати свій підпис, якщо хочуть, аби їх і надалі вважали адекватними.
Роксана Харчук
P.S.
Ця відозва і підписанти навіяли мені спомини. Влітку підлітком я щороку відпочивав у дідуся з бабусею в містечку Краснокутськ на Харківщині, куди приїздило багато дачників із Ленінграда. Це було давно, ще за часу Микити Хрущова, але я й досі пам’ятаю, як ми разом з ними, однолітками, горлопанили на лузі коло річки (Мерла називалась) пісеньку, яку ці малолітні охальники привезли із північної столиці Росії і навчили мене:
Колхозный сторож Иван Кузьмич
Залез на бочку и бросил клич.
Мы все за мир, и мир за нас.
Кто против мира, тот пи*арас!
Саме «пі*арас», бо саме так це слово звучало з вуст «Никитки», незабутнього пропагандиста кукурудзи, борця з абстракціонізмом і американським імперіалізмом, героя безлічі анекдотів.
Сергій Сегеда
