Не лякайтеся. Це лише мої відчуття. І вони, можливо, хибні. Шкода, але така унікальна мережа для комунікацій все ж має нині тенденцію до згасання. Звісно, коли FB стартував, людині, яка щось публікувала, здавалось: ось настав її зоряний час, ось той прорив, ось то щастя, коли вона може заявити про себе, про свої таланти на увесь білий світ. Та навіть більше, здавалось, що людину чує і Земля, і саме Небо…
З багатьма сталась дивна трансформація. Дійшло до того, що людина перестала жити реальним, СВОЇМ життям, а почала блудити лише FB-«реальністю», не зчулася, як почала жити ДЛЯ FB. Такі от реалії інтернет-житухи.
І, боронь Боже, одного дня, не запостити, наприклад, селфі, де ти штучно шкіриш зуби! Бо ж нічого не запостив, все – день пропав! Так ми себе привчили (чи нас привчили) постійно демонструвати як нам добре, які ж ми супер успішні і т. д.
Є в цій тотальній демонстрації щасливості, якась штучність, омана, брехня. А брехня, як складова гріховності, довго снИдіти не може. І коли я бачу фото крупним планом, даруйте на слові, поганої, страшнючої баби, якій підлабузники слиняво строчать «ти ж наша красотуля», отут я у розпачі. Бо з одного боку такий дуралізм, мене особисто ніби і не стосується, а з іншого — я ж причетний до цього загального театру абсурду! Як мінімум я усе це чую і бачу!!!
Звісно є публікації людей достойних і про достойне. Але то велика рідкість, і я з великою шанобливістю і подячністю, вихоплюю ті поживні для душі Зерна.
Між тим Фейсбук переважно — то легкодоступність до публічного простору людей грубих і неосвічених, що вщент загиджує життя, навіть в цьому віртуальному просторі. І чи можливо створити якийсь фільтр на те, щоби просіювати розумне від дурного? Ні – не можливо. Бо ж саме тут постає одвічне запитання – кого більше, розумних чи дурних? Ага.
Я і сам грішним ділом поміж власних публікацій інформативних, ділових чи креативних, подумую, а, можливо, і мені варто зашуруплювати якісь відверті дурниці! Бо ж дуркують усі, дуркуєш і ти, а якщо так – 
значить свій! І тут охоплює мене печаль. Невже для того безкінечні віки розвивалось людство, аби аж в 21-му столітті ми ідентифікувались у спорідненості через демонстрацію власної дуркуватості!
Цією скромною публікацією не мав наміру розставити усі крапки над «і», причому враховуючи напіввіртуальну територію FB. Але маючи дар думати, маємо навчатись ще і думанню над думанням. І тим самим просіювати усе, що публікуємо, через решето власного аналізу (хоча в одного буде решето, а в іншого сито…, та все ж…).
Але допоки FB не ґиґнувся остаточно як платформа (для можливого) пристойного спілкування, все ж багато чого залежить від нас самих. Огортаймо своє життя у світлі мислі-форми. Намагаймось уміло дивитись як на Землю, так і на хмари. І розуміти, що з іншого боку навіть найчорніших хмар, обов’язково сяє сонце. А в серцях наших все ж нехай квітнуть найкрасивіші почуття. Такі красиві, як та духм’яна рожева троянда на світлині зі мною…
Сергій Файфура
