Як фартовий чоловік, якому іще в застійному 1979 році пощастило обдерти державну лотерею на цілого рубля, роблю ставку: не встигнуть сей рік депутати новорічне олів’є у собі до Сейшелів дотургунити. Завернуть їх, бідненьких, допіру, не солоно з океану сьорбавши. Ой, завернуть…
Бо ж маху дали капітального. До потрясанія основ. Аж Аваков, сарака, українською залепетав. Є ж із чого! І є за чим.
Це ж кожного ранку навіть з чайника ревом ревло: «А ти готовий бути брута-альни-им?!!» ФІГУ-ФІГУ-ФІГУ!!! (це музична заставка так завива)… «Дужжже бррутальним!!!» ФІГУ-ФІГУ-ФІГУ!!! «Паррі-матч!!! Грають вони — вигррраєте ви!!!» ФІГУ-ФІГУ-ФІГУ.
А тепер що?
Чим нам телерекламну павзу заповнять?! Невже знову гігієнічними прокладками і «ай, молодцем»???
Слухайте, я вже цю шалену пані в зеленому пір’ї, яка од щастя, що на карнавал їде, вибачайте, вперто і неконтрольовано дзюрить у спіднє, бачити не годен! Чи напівзомлілого жеруна, що «сьогодні тільки сів та й одразу переїв».
А тут… Кррасота. П’яний Джокер з ковальським молотом у ліфті, кльові кобіти в купальничках, най там із псячими головами, але ж естетика, грація, мнЄзи, купами, наче в анатомічному театрі! А головне оте сиренне соло іржавої бор-машини: ФІГУ-ФІГУ-ФІГУ… «А ти готовий?!! Паррі-ма–а-атч!!! Ду-улю бач!!!»
Габріелю Гарсіа Маркесу вдалося побувати в Угорщині 1957-го, одразу після того, як «Москва наша люба, Москва наша мила» по-братньому танками і кривавою банею зачистила там спротив незгодних кріпко брататися і закілкувала на угорського вождя вєрного лєнінца Яноша Кадара.
За якимось разом дивом вирвавшись з готелю, обложеного спецслужбами, і поїздивши інкогніто голодним та поруйнованим Будапештом, письменник був уражений засиллям у місті ломбардів і точок, де торгували лотереями, а головне — кілометровим чергами в усі оці «заклади добробуту». Складалося враження, що люди заставляли останнє і на виручку тупо гралися у примару фортуни.
Не хочу аналожити.
Хоча у Києві ломбардів і лохотронів під маркою «національних лотерей» у рази більше, ніж навіть аптек.
Але на депутатів ставлю.
Повернуться, субчики, і як миленькі проголосують за легалізацію грального бізнесу. Бо ще так поприндяться, погаздують на чиєсь безриб’я — не у теплому океані, а у мулькому малютинському ставку з жабами бабратимуться. Ті, хто ці космолохи, паррі-матчі, з «золотими фортунами» замутив, добре знають, як упертих та непойнятливих у тісних багажниках з мішком на голові до лісових калабань на врозумлєніє катати.
Тому. 361-шу серію хвацького штурму підпільного залу десь коло шаргородського ринку сьогодні побачили? Побачили. Команду пана Авакова поліції закрить за день усе, що вже років зо 2 ПІДПІЛЬНО, але нахабно ілюмінувало всіма вогнями на кожній стометрівці столичного центру, почули? Почули. Спіть спокійно: нічка мине тихо. До нового року.
А далі — на круги своя, звісно.
І ще не посвячені у таїнство бізнесу парламентські возмутителі спокою у тім числі. Вернуться, паразіти, на паличках прискачуть. Дружно сядуть, конституційною більшістю на зелені кнопки натиснуть — і заграє серпанок на кожній столичній вулиці, спалахнуть ілюмінаціями всі точки київських, харківських, житомирських, шаргородських, чернігівських, овідіопольських, недригайлівських, козятинських, шепетівських і смердючої решти монте-карлики.
Хто гріє себе сподіванням, що від цього враз насититься бюджет, — випийте зимної води. Великими ковтками — дуже стямлює.
ФІГУ-ФІГУ — в маси, гроші — в чорні каси!
Валерій Ясиновський
