Учора дізнався, що помер однокласник Коля Савицький. Серце. Помер у Калінінграді. Окупованому росіянами Кьонігсберзі. Їх, хлопців із Шаболтасівки, було в нашому класі кілька. Ті, що вчилися краще, поїхали на Московщину — Сергій Писаренко, Коля Романовський і Савицький.
Всі троє вже покійні. Один плавав на підводному човні, де хапнув радіації; другий служив у торговому флоті; третій теж служив Москві в її армії…
А ті, що вчилися гірше, лишилися вдома — шоферами і трактористами. Вони й лишилися українцями — он, Сергій порадував, що прислухався до моєї поради зайнятися бджолами і тепер не тільки медом балує себе і рідних, але й ходить вечорами наслухати бджолиного гомону на пасіці. Це так по-українськи…
А ті, що були грамотнішими — лягли в холодну російську землю.
З кров’ю віддирає себе українська нація від створеної нами ж російської імперії…
Василь Чепурний
