Був у тата з мамою, поздоровляв з новоріччям. Були ще кілька їхніх друзів юності, веселих і як то кажуть «завжди молодих».
Сіли за стіл без шуб, олів’є і решти їстівних прибамбасів. Налили шампанського жінкам, горілки — чоловікам і… майже не пили, бо…
УСІ В КРАЇНІ ГОВОРЯТЬ ЛИШЕ ПРО ПОЛІТИКУ.
Шестеро за столом і шість різних думок.
Нема за що пити, нема спільної думки. Тож, пригубили за мир, здоров’я і добробут. Бо в усіх категорично різна уява як про перемогу, так і про культуру, націю і майбутнє зокрема.
Тепер сиджу і думаю:
якщо в одній родині немає спільного бачення, як воно може бути в одній країні?!
Тим більше, якщо ти українець не за паспортом і не за національністю, а за покликанням і переконаннями.
А розсудить нас тільки час.
Якщо він у нас є!
Євген Рибчинський
