Остап Вишня, блискучий класик української сатиричної прози, був репресований і провів десять років у таборах Гулагу. Його випустили у 1943-му, щоб написав потворний пасквіль «Самостійна дірка» — твір, що висміював УПА і бандерівців, загалом усіх жителів Західної України, які прагнули власної держави і не бажали іти у розпростерті обійми СРСР.
Какая разніца, як добре освітлена та заасфальтована вулиця, якщо мешканці на ній від голоду їдять своїх дітей?
Отак зненацька — на-маєш… Вчора, в щасливу пору, в ясну годину, себто рівно о 23-55, за святковим столом під ялицею привітав усю добірну і дружну українську родину нашого мешкання з настанням 2020-го.
Я не маю жодних претензій до Зеленського. Він – концентрована відрижка совєтської епохи. Злегка осиньожовтена, упакована в струнку водолазку, з поставленою дикцією і навиками читки з суфлера. Очікувано й дешево.
Був у тата з мамою, поздоровляв з новоріччям. Були ще кілька їхніх друзів юності, веселих і як то кажуть «завжди молодих».
