Прочитав Михайла Зигаря «Империя должна умереть».
Зигарь — російський журналіст, але адекватний. Він дуже серйозно прошерстив листування, щоденники і мемуари російської еліти 1900-1917 років…
І написав про це книгу.
Читається дуже легко.
900 сторінок можна проковтнуть за два дні.. Автор не претендує на історизм і чесно про це зізнається… Мені особисто, як історику, дуже цікава ця епоха, сильно наповнена подіями та смислами на тисячу років наперед…
Висновки такі (побіжно):
Царь Микола Другий – долбо*об абсолютний… Цитата зі щоденника: «В Киеве убили Столыпина. Какой ужас. Собирали с мамой грибы, чудесный вечер»… Цариця — то вообще пі*дєц, даже не буду аналізірувать… Ленін в 1917 в февралі був маргіналом і чмошніком. Всі йому казали: іді на*уй отсюда, придурок…
Єдиний позитивний герой — піп Гапон. Він був лідером протестів і всіма сильно уважався в Європі… Завжди підкреслював своє українське походження і хотів стать царьом. «А *улі? — казав він сомнєвающимся… Чом би й ні?…»
Керенський мав би стати лідером Росії. Толковий чувак. Тіпа Яценюка. Але передоз з коксом… Не розщитав щось трохи…
Ленін привів в квартіру в Парижі Інесу Арманд. Надєжда Крупська питала: «Може мені піти?». «Нє, тут сиди, — казав Ленін. — Чаю принеси!»
Алєксандр Блок проводив на фронт Гумільова. Гумільов спитав у Ахматової: «Блока теж на фронт відправлять?». «Це ж все одно, що смажити солов’я…». «Соловей» потім пішов у пролеткульт і требував всіх пострілять як «бєшених собак»… А потом заболів та вмер… Хотів поїхать лічиться за граніцу, ну, Ленін його не відпустив. «Хай тут вмира», — каже. То він і вмер…
Київ був столицею чорносотенства і антісімєтізма… Ну, було таке, давайте визнаємо… Це ж просто факти…
А царь як був дураком, то так і лишився дураком.
Від престола зрікся, каже: «Ну добре, поїду в Крим, в Лівадію…». «В пи*ду ти поїдеш, а не в Крим, дуралєй», — сказав йому ад’ютант, а потім застрелився…
Я б може й сам застрелився при такому царі.
Горький повірив у революцію, а потом поїхав на Капрі… Його хотіли повернуть в революційну Росію, а він відповідав: «Та йдіть ви в с*аку… Шампанське заказував… І плакав часто…»
Віталій Чепинога
