Добре помню два нових роки з дитинства…
Перший, коли загубив ключі від квартіри, за шо получив по с*аці від батька, а потім батько повів мене на йолку до кінотеатра «Ааврора», було дуже холодно, не то шо січас, я засунув руки глибоко в кишеню пальта, в кишені обнаружилась дірка, а в дірці соотвєтствєнно обнаружились ключі…
Другий, коли батьки пішли десь празнувать, а по калуському мєсному телебаченню пустили з відєокасєти «Термінатор-2» в трагічєскому качєствє з гундосим переводом, і ми з меншим братом його дивились з відвисшими чєлюстями і витріщеними очима.
А коли він закінчився — його показали ще раз, і ми, не піднімаючи чєлюстєй, подивились його ще раз, потім прийшли батьки, сказали, шо хватіт дивитись тілівізор, пора спати.
Але зранку, коли ми встали і пєрвим дєлом включили тєлік, там опять показали «Термінатор-2»…
Таке не забуваєцця!
Микола Воськало
