Одна із моїх найулюбленіших народних пісень: «Ішло дівча лучками, лучками, лучками..». Є щось у цій простій, але величавій, дівочій ході урочисте і космічне. Колись, у першій половині 90-их, ми, наївні і романтичні хлопці з літгурту «Нова дегенерація», багато пили і багато співали, підсвідомо віруючи, незважаючи на навколишній срач і бідність, у місію України.
Хоч не вживали слова «місія».
Хай кожному воздасться за його вірою. Зараз місія України — це безпека світу від істеричних претензій російських варварів.
То ж нехай те дівча, що «несло фартух з грушками, грушками, грушками» йде світом не як служниця, якою вона була багато літ, а як передвісниця нової доби.
Степан Процюк
