– Стандартне капучино, – замовив я.
– Стандартне капучино, – як німфа Ехо, повторила за барною стійкою дівчина. Я розрахувався й примостився біля вікна, з якого було видно, як біля станції метро снують люди.
– Капучіно, стандартний, пожалуйста, – гукнула дівчина, виставляючи на барну стійку гофрованого паперового стаканчика, і відразу спохопилася. – Вибачте, я механічно…
Вона згадала, що з 16 січня обслуговування ведеться українською мовою!
Я взяв каву і сів за своїм столиком. За вікном продовжували заклопотано метушитися люди.
Володимир Даниленко
