Реклама у Фейсбуці буває всякою. Бо ж усякий люд трапляється. І добропорядний, і такий, що у нього кендюх на більмах. Замовили ми в одних фірмачів-«садоводів» деревце смокви. Ті написали — районоване, мовляв, для усіх українських широт. Ми й повірили. Отримали «Новою поштою» оцупочка, звісно, ж чемно виклали за нього дві сотні, посадили, тішилися, коли той бубнявів бростю, проклюнувся першим листочком…
А далі…
А далі, схоже, цей екзот нашої пущі розвивається наввипередки з моїми сумнівами. І що з кожним Божим ранком усе більше відстає од них у тому розвої. Або я був поганим учнем у моєї славної вчительки ботаніки, або це — таки клен.
Завжди неприємно, коли тобі клеють носа. Отак вік живи, а зачечипившись за наші шипасті рекламні тини та перетинки, колись штани подереш.
Що ж, рости, оцупку. Місце тобі знайдемо, навіть у нашому шестисотковому шанхаї. А виростеш, кроною небо підопреш — націдиш нам подячного соку. Кленовий, кажуть, дуже для смаколиків годиться.
А вам, нешановні «садисти-мічурінці», най отаке з голів крониться.
Валерій Ясиновський
