Колаборація — співпраця, на досягнення мети. Колаборант — той, хто співпрацює з окупантом на шкоду власній державі. Це просте нагадування, бо ми не відкриваємо нічого нового. У Святому Письмі давно все прописано, як і варіянти виходів із тупика, – варіянти порятунку чи смерти. Але я не про колаборантів видимих, знаних і незнаних.
Я про колаборантів слова, які задля своєї приватної мети (пиха, пишність і жебрацтво буржуазії), відволікають спільноту від Дороги в дюнах, заводячи їх на манівці.
Заборонити цього не можна, бо будь-яка заборона породжує авторитаризм і деспотію. Але говорити про це, нагадувати треба защодень, шукаючи відповідні форми проговорення і нагадування. Бо тільки в протистоянні є рух і поступ. У проговоренні є осмислення.
Мети не досягнув ніхто. Але шлях відступу чи життєвої поразки у кожного свій. Перемога залишається ідеалом, в який віримо…
***
Спільнота хвора не політикою, а політиканством. Люди, які дорвалися до політичних рішень, позбавлені політичної відповідальности. Вони підігрують юрбі, знаючи, що в будь-який момент юрба крикне: «Розіпни!», але сподіваються, що проскочать межи дощ.
Ніхто зі зливи не вийшов сухим. Навіть смерть і урочисте поховання не рятує від Дев’яти кіл Пекла. У Данте був Вергілій. У політиканів — Берлусконі…
Євген Баран
