Їхав сьодні з Мукачева до Києва поїздом…
Нормальний новий вагон, все хорошо. Але ж теліпа так, шо капець….
Якраз перед цим відео подивився.
Там чувак в Японії поставив монету на ребро, на підвіконня в поїзді, і проїхав так з Токіо до Осаки…
А мій батько, коли їхав у командіровку в Москву, на верхній полці, прив’язував себе галстуком до статичних конструкцій. Але все одно — падав пару раз додолу…
Зараз — так само!
На станції «Карпати» поїзд стоїть одну хвилину.
І за цю хвилину ти маєш пізнати де твій вагон, побачить його сознанієм, добігти і залізти всередину… І там тебе стріча провідниця, схожа на німецьку овчарку…
— Паспорт! Білєт? Аусвайс? — питає вона… — Партізанен?…
В принципі, все чемно, я не жалуюсь…
Нюанси…
***
… А потім у Києві з поїзда сходиш, а там такий галантний мужик до жінки:
— Мадмазель! Повзольте взять ваш чемадан!
А вона йому: — По чьом?
А він їй: — Піісят!
А вона йому: — Ти шо здурів?
А він їй: — Тридцять!
А вона йому: — Десять!
А він їй: — Сама його за десять тягни!
Люблю Київ…
Віталій Чепинога
