Наближалася кінцева зупинка. «Бібліотекарі на борту є?» — вигукнув водій звичайної чернівецької маршрутки Октавіан, особливо не розраховуючи на успіх.
— Є! — раптом почулося у відповідь.
«Дивно», — подумав водій Октавіан і запросив того, хто відгукнувся, на «передню площадку».
Бібліотекарем виявився чоловік років 50-ти в капелюсі із старовинним ще радянським транзисторним приймачем «Спідола». Але у вусі в нього стирчала гарнітура. Октавіан не дуже розумів людей, які цілий день ходять з гарнітурою у вусі, тіпа: анну, як хто-небудь подзвоне!
Але нічого не сказав. Бібліотекарі, вони дивні. Але розумні. Маршрутка зупинилася, пасажири вийшли.
— Треба побалакати, тому покликав бібліотекаря. Хочу поговорити про «Капітал» Маркса.
— Ну, що ж, поговоримо, — весело сказав бібліотекар. — Але «Капітал» Маркса було вирвано із контексту.
— А, от воно що! Тепер зрозуміло, — тихо промовив Октавіан і запалив цигарку.
«Тому ми так швидко дісталися «кінцевої» з тим комунізмом. Нас вирвали з контексту», — подумав Октавіан, потиснув руку бібліотекарю і зачинив двері маршрутки.
На носі маршрутки насправді написано «комунальний транспорт твого міста». А Октавіан чомусь вперто читав «комуністичний». А там інший контекст.
Володимир Килинич
