Найбільша «драма» в Україні зараз відбувається в середовищі середньої корупційної ланки. Особливість її полягає в тому, що на відміну від верхньої корупційної ланки, вона при всіх владах персонально майже не змінювалася — просто відбувалося «перекришування».
Тому у суб’єктів цієї ланки сформовані значні активи, які, як і загалом в країні, є позалегальними, тобто, їх легальність потребує постійних «внесків».
Так як в Україні культура споживання відставала від масштабів споживання, то величина цих «накопичень» є надмірною. Навіть умовно-постійні витрати на їх обслуговування є обтяжливими.
Гіпотетично уявіть собі день, коли перестануть «давати».
Сидить представник цієї ланки в своєму кабінеті, а у нього на столі реальні рахунки на енергоносії, оренду, податки тощо. При цьому, до кожної опції обов’язковими є «конверти від нього», а його особисті «конверти» – порожні, і знайоме «перекришування» вже не очікується!
«Краще смерть, ніж така потеря», – казав Герасим Калитка, герой п’єси Карпенка-Карого «Сто тисяч».
Валентин Ткач
