Недавно мені розказали багато нового про цих двоколірних птиць! Люди, виявляється, лелеками цікавляться, досліджують, вивчають… Знаходять, так сказать, проблемну точку.
Тож якщо на початку весни ви бачите, як вони по двоє заходять на посадку у ваше село, то зовсім не варто розчулюватися і пафосно говорити щось про вічну вірність, сімейні цінності та інші щемливі речі…
Тому що це два пацани!
А вже потім будуть дві дівчини–лелеки…
Пернаті хлопці прилітають першими – і прибирають гнізда. Залишені з минулого року. Де — просто навести марафет, де треба — капітальний ремонт, щоби чистенько, акуратно. І такі всі в трудах, захекані, витираючи крилами піт, чекають своїх баришень… У власноруч відремонтованих житлах, вдивляюсь у синє небо та дослухаючись до знайомого «кру–кру»…
Але і це не місце для профеміністського пафосу!
Тому що чекають вони, звичайно, своїх подруг з минулого року. Це – да, і це беззаперечно. Але якщо раптом першою прилетить інша, ще й красіво так покружляє над гніздом, то взагалі без питань: саме вона тут і житиме! А та, що з минулого року… Ну, можна сказати, полетить собі далі…
«Саме тому лелеки–самки дуже швидко летять до гнізд! Щоби встигнути!», – розповідали мені оце недавно.
— Ви, напевно, орнітолог? – перепитав я. – Чи вичитали Вікіпедію?.
— Та який інтернет, що ви?! Спеціально в бібліотеку ходила, читала наукові праці!.
І це правильно!
Адже серйозні проблеми потребують наукового підходу!
Юрій Патиківський
