Нам у дитинстві, в школі та й потім пізніше, про Ленд-Ліз для Радянського Союзу окремо якось не розповідали. Але я про нього знав з розповідей старшого брата. Позаяк був меншим, то й сприйняття в мене було більш наївним. Пригадую, що усе враження про невідомий та загадковий Ленд-Ліз у мене пов’язувалося з цілком реальною машиною, яку я на власні очі бачив у селі, – «Студебекер».
І враження це було дуже позитивним. По-перше, назва сприймалася, як прізвище загадкового американського героя з фільмів про війну. А, по-друге, цю машину одноголосно хвалили трактористи і шофери, чого ніколи не бувало на тракторній бригаді у нашому селі.
Ось і нині, коли прийшли новини з Білого дому про надання Ленд-Лізу Україні, якийсь теплий щем огорнув мене. Тепер нам буде легше йти до Перемоги.
Дякуємо тобі, Америко!
Валентин Ткач
