Попри велику нехіть пишу тут про евакуацію з Уханю – справа брудна, і зрозуміти можна обидві сторони. Своїх треба витягувати завжди і скрізь – хворих, поранених, чумних, яких завгодно.
Бо це свої. Крапка.
Але. Позаяк ЗЕктанти заходилися тявкати про «рагульство западенців», я таки висловлюся. Протести людей проти розміщення у них евакуйованих мають дуже просту причину — люди бояться!
От те, що проти евакуації українців з Уханю виступили люди на Полтавщині, у Харкові, в Обухові під Києвом – це Іловайськ для ЗЕкоманди. Це – істинна ціна довіри їй з боку людей. Це ж ті регіони, котрі зелені як нові долари. Ті самі люди яки голосували за зелених – тепер протестують попри запевнення ЗЕкоманди, що всі прибулі – здорові, і що будуть дотримані всі безпечні умови.
Бо люди ЗЕкоманді – не вірять!!!
І ЗЕкоманда зробила для цього все, що можна було і не можна. Починаючи від дня, коли вона хитала владу президента Порошенка.
Зараз ЗЕкоманда у тій самій ситуації, в якій був Порошенко після Іловайська, Дебальцево, під час Міхомайданчика і після захоплення наших моряків.
Зелені самі сіяли в людях недовіру до влади – самі тепер жнуть врожай. Насолоджуйтесь.
А своїх треба рятувати. Завжди!
Дмитро «Калинчук» Вовнянко
P.S.
Мракобєсіє і джаз
Про мракобєсіє і джаз, тобто галичан і коронавірус. З точки зору логіки і здорового глузду слід було б вчинити так:
1. Розігнати стадо, яке вважає, що Україна має покинути своїх громадян напризволяще.
2. Медперсоналу, який протестує проти госпіталізації хворих, пожиттєво заборонити працювати в медичній галузі.
3. Усіх хворих госпіталізувати у «Феофанію».
4. Дубінського приспати або хоча би стерилізувати.
На мій погляд, цих дієвих і невідкладних заходів буде досить, щоб Україна не виглядала ганебно в очах усього світу.
Олексій Бик
***
І про страх людей перед їхніми ж співвітчизниками, евакуйованими з Китаю. Моя родичка, яка працює в одній з найбільших київських лікарень, розповіла буквально кілька тижнів тому таку історію.
Прийшла на обстеження жінка, у якої виявили відкриту форму туберкульозу в запущеній формі. Вона отримала аналізи і поїхала додому, від госпіталізації відмовившись. Немає на це часу через роботу.
Зараз не СССР, і лікуватися нікого змусити не можуть. До слова, жінка працює продавцем у кіоску з продуктами на Оболоні. Минулого року в цій же лікарні туберкульоз підхопили двоє молодих лікарів. Ще один заразився гепатитом C, коли намагався вколоти ліки безхатьку — зараз їх кладуть разом з іншими хворими, на загальних підставах. Хворий був п‘яний, робив якісь безладні рухи і медик проколов себе через гумову рукавичку.
Жоден з цих лікарів навіть не претендував на якісь компенсації від держави. Кожен з них продовжує працювати. А жінка на ринку продовжує торгувати — її нещодавно там зустрів хтось із медперсоналу.
За сукупністю багатьох причин, заразитися мультирезистентною формою туберкульозу в Україні в тисячу разів простіше, ніж коронавірусом.
Але проти закриття тубдиспансерів шини ніхто не палить. А про прийдешнє неминуче скорочення інфекційних лікарень ніхто й не згадує.
Тетяна Даниленко
