Часто приглядаюся до молодих людей – хлопців і дівчат. Вони якісь типові, хоча вбрані по-різному: зручне надійне взуття, модні брюки (не обов’язково джинси) або спідниця, багатофункціональна куртка з капюшоном. А за плечима, майже завжди, маленький рюкзачок…
Ці хлопці і дівчата схожі на видіння. А віднедавна маю ніби прозріння, яке трохи засмутило, але й утішило та заспокоїло.
Заспокоїло, бо зрозумів, що майбутня Україна буде зовсім не такою, яку я собі колись намріяв. Звідси – солодкий смуток. Але це майбутнє буде не менш цікавим і красивим, ніж я собі уявляв, – звідси втіха.
Ці хлопці та дівчата у куртках з наплічниками – феномен сучасної України: вони нові носії її пасіонарного простору, який позбувся локальності, а натомість доповнився мобільністю.
Пасіонарний простір України завдяки їм може тепер локалізуватися і в Канаді, і в Австралії, і в Бразилії, і в будь-якій точці будь-якого континенту. А розгорнувшись, доповнившись – потім знову локалізуватися в Чернівцях, Одесі, на Шацьких озерах чи на берегах Південного Бугу.
Валентин Ткач
«ГРІНЧЕНКО-інформ»
