Я, Зелений Змій, ніяке не Зло. Правда, також і не Добро. Я такий самий мешканець людського світу, як і Любов, Знання, Закон, Віра та багато інших примар, створених людьми і дуже корисних у повсякденному житті. Власне, Добро й Зло – то теж примари, але такі відчутні, такі супротивні, такі всеохопні, що людині інколи здається досить обмежитись: «Оце – добре», а «Оце – погано».
Всі інші поняття, що характеризують наше буття, здаються такій людині зайвими. Зрозуміло, що й мене, Зеленого Змія, такі люди не шанують: більшість вважає мене Злом, меншість – Добром. І ті, й ті грубо помиляються. І ті, й ті просто використовують моє ім’я для позначення наслідків свого ледарства, невігластва, розпусти, розумової обмежености – словом, небажання чи нездатности в тих наслідках розбиратися.
Я, Зелений Змій, знову і знову звертаюсь до недосконалого людського розуму (ну, в кого вже який є): не клейте мені ярликів добра чи зла, бо тим самим ви самі себе дурите, а мене глибоко ображаєте, та навіть зневажаєте. Всі нещастя й дискомфорти, з якими ви так необережно пов’язуєте моє ім’я, спричинені недосконалістю (нелогічністю та спрощенням) вашої поведінки, а я потрапляю у ваші плутані біографії тільки тому, що насправді вам дуже потрібен.
Але майже завжди ви забуваєте про МІРУ, і тоді ваша потреба захлинається саме порушенням міри: недобір або перебір. Але ж це точно те саме, що й, наприклад, з їжею: коли ви передчасно вмираєте від недоїдання або від переїдання, то зовсім дурна справа виводити з цього, що їжа – Зло.
Я, Зелений Змій, попереджаю вас, що ніякі спроби ігнорувати, дискредитувати, заборонити чи ще якось нейтралізувати Мене ні до чого доброго не приведуть, бо вони є чистим самообманом. Вам, як завжди, залишається лише один шлях: зрозуміти природну МІРУ стосунків зі мною та оволодіти нею.
Це досить нелегка справа, вона потребує і міцного природного характеру, і культурної наполегливости. А ви як хотіли?
Василь Триліс
