Старості прикордонного з москалями села Грем’яч, що на Чернігівщині, Ганні Гавриліній довелося пережити російський полон і знущання. З нею у Новгород-Сіверському поспілкувався журналіст Олексій Коцебчук. Він пише: її вивезли на територію РФ, зав’язавши очі, для страху стріляли над головою. А коли тільки спитала: що ж ви хорошого зробили?, то постригли наголо…
Це в росіян така форма знущання над жінками. Коли в російських тюрмах карався Левко Лук’яненко, йому насильно голили вуса, щоб не було жодної ознаки козацької нації, а тут — навіть обрізають волосся у жінок…
У старости Грем’яча відібрали золоту обручку, сережки, тисячу гривень, які мала при собі. Традиційне злодійство. І кожен день допитували. Певно, їхнє ФСБ ніяк не може зрозуміти: чому українці так не люблять росіян?! Навіть ті українці, що живуть на кордоні, адже Грем’яч — найпівнічніше село України.
Її тримали у Курському СІЗО, називаючи то шпигункою, то навідницею для ударів української артилерії. Отже, й тут брехали, бо коли чоловік поїхав її шукати, сказали, що вона в Погарі… Брехня – риса, що невіддільна від росіянина.
… Мій сільський сусід абсолютно правий, коли каже, що однією з причин звірств росіян у Бучі, Ірпені, Гостомелі є наш рівень життя, який бісить кацапів, які є з народження заздрісні і ущербні. Сусід переконаний: «Вони приїхали зі своїх мухосранськов, де туалет — це чотири кілки, обтягнуті целофаном, а тут бачать у звичайних людей красиві будинки, де є все — і побутова техніка, і дорогий одяг, і машини, і затишок. Тим паче, в приміських, під Києвом, містечках, де живуть небідні люди. Оце їх і збісило».
Мені ж пригадалося, як одна жінка розповідала: зайшли окупанти в дім і кажуть: «Красіва у вас здєсь, как в кіно». Вийшли, залізли в танк і вистрілили по будинку. Добре, що люди попадали на підлогу, то й врятувалися.
… Достоєвський збрехав, як брешуть всі росіяни: красота, мовляв, урятує світ. Ні! Врятує українська сила опору.
Василь Чепурний
