Те, що Кива став кандидатом наук, це те найкраще, що могло статися з нашою наукою за весь період Незалежності. Давайте тепер чесно! Скільки у нас університетів входить в топ кращих університетів світу? Чи багато наших науковців можуть пишатися, що мають хороший індекс цитування в світі? Наша країна давно лишила науку в глибокій дупі (вибачте, що не літературно, зате справедливо), а суспільство перетворило академічність науки в штампування дипломів та ринок купівлі дисертацій.
Наших найталановитіших людей давно забирають цивілізовані країни, а те, що лишилося у нас під назвою наука – це вже давно мертве і немає нічого спільного з наукою. Це система корупції, де за хабарі ставлять оцінки, де знання і практичність освіти відійшли на задній план. Звісно я особисто знаю кількою знайомих, що написали за гроші десятки дисертацій. Також знаю ряд людей, що купували наукові ступені, хтось заради престижу, хтось бо так треба для кар’єри тощо.
Я знаю навіть трішки чесних та принципових викладачів, які ніколи не брали хабарів. Як і людей, що чесно писали свої роботи та захищали їх. Але це скоріше винятки, ніж правило.
В цивілізованих країнах наука приносить гроші. Точніше великі гроші. Там викладачі не отримують мізерні зарплати, тому й не беруть додатково хабарі. Там мати диплом, без знань, нічого не вартує, тому студенти, які дорого платять за освіту, йдуть в університети здобувати знання, а не купувати пластик. Там університети розвивають свої лабораторії, а бізнес-корпорації вкладають мільярди доларів в їх розробки, які потім можна монетизувати, тому 
там за талантами черга ще з випускних шкіл. Тому там бути науковцем не лише престижно, але й економічно вигідно.
Але чому найкраще, що сталося з нашою наукою, це диплом для Киви?
Бо нарешті суспільство почало говорити, що щось не так з нашою наукою… Та невже? Напевно, в Україні наука жила в паралельній реальності, де процвітав ринок дипломів, наукових ступенів, де практичність винаходів нікого не цікавила, а система, яка прогнила вже давно, була лише виразкою на бюджеті країни, де за бюджетні гроші багато ректорів жили не гірше міністрів, де купити диплом в суспільстві, це не злочин, а норма, заплатити за оцінку — так заведено, ледь не народна традиція, а потім, провчившись за бюджетні гроші п’ять років, можна поїхати збирати яблука до Польщі…
Тому науку, яка мертва, нема сенсу оживляти. Наука в Україні померла давно! Давайте лише на надгробку напишемо дату смерті: 26 квітня 2021 року. Буде дуже символічно…
Віктор Грисюк, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
