Вступаючи у Великий піст, прошу прощення у всіх, кого образив свідомо чи несвідомо, при цьому прекрасно розумію, що є немало людей, які вважають мої гострі публікації в пресі і соціальній мережі образою. Але, як каже Святе письмо, «кажи «так-так» або «ні- ні», все інше від лукавого». Тож не варто плутати неприємну комусь правду\позицію з образою.
Всі чомусь замовчують, але в Прощену неділю обов’язково постає питання: то це ми повинні пробачити і росіян, які чинили і чинять звірства?
Я не богослов, але, думаю, то тільки в Христа була така всесвітня Любов, що він простив на хресті тих, хто його розпинав. Але — увага! — простив, бо «вони не відають, що творять». А ці ж відають! Хіба росіянин Красноярцев, який бомбив з літака мирний Чернігів, не знав, що творить? Або ті, що тримали в підвалі Ягідного мешканців села, де вони й помирали та божеволіли? Знали!
Ні!
Ми не повинні прощати їх. Точніше — повинні простити. Але виключно після того, як понесуть заслужене покарання. Бо прощення не означає пробачення, звільнення від кари. І взагалі, християнство — це не солоденька казочка, це сувора релігія.
… Простіть мене і я вас прощаю!
Василь Чепурний
