Якщо хочете зробити таку подорож в минуле — підіть до консульського управління України в Брюсселі. Я змушений був прийти туди, аби подовжити дію закордонного паспорта, бо вже на старті в Україну. В приймалному холі десь 30 осіб… Усі українці. Всі між собою спілкуються російською. Лише одна людина говорила українською. Решта — старі, малі, юні… — усі розмовляють між собою російською.
Заповнюють папери:
— Мужчіна, можна вашу ручку?
— Я з російськомовними не спілкуюся!
У залі мерва пауза.
Люди пеглядаються між собою. Хтось пошепки: «нацист»…
P.S.
Якщо хтось думає, що жінки не лаялись між собою за чергу — той дуже помиляється!
— Да мне только спросить!
— Женщина, тут всем только спросить.
І почалося…
Отак я й пішов звідтіля з запльованою й обісраною душею хохл@ми й малоросами.
Ростислав Демчук
