Росіяни живуть уві сні. Сні розуму, який (як відомо) породжує чудовиськ. Сатаністи, колективний Захід, Антихрист, фашисти-бандерівці — інші мегатонни фантазмів, якими переповнена російська пропаганда: біолабораторії, чіпування, печатка на руку і чоло, бойові комарі, мальчікі в трусіках… Пересічний росіянин вірить у всяку хню, хню продукує, хнею захоплюється. Це для нього телебачення виробляє цикли програм про екстрасенсів і теорії змов, для нього існують численні лохотрони, інтернет-казино та глянцева преса, котра промовляє: “На самом дєлє всьо просто – прослушай курс лєкцій про якусь хню, візьми кредит, вклади гроші у хню і отримаєш щастя”.
Він так і робить, у підсумку отримуючи хню, яку всєм врагам на зло називає “поіском смисла жизні”. Це теж одна з ознак типового росіянина: робити щось “всєм врагам на зло”. Ця ідеологема навіть усталена в сучасному гімні рашистів: “я – русскій, всєму міру на зло” від Шамана. На Зло! І це правда.
Бо росія – це Зло. Колективне підсвідоме варвара, дикуна, який бажає загибелі структурованого, впорядкованого світу, бо він вказує варвару на його дикість, принижує його самооцінку, тицяє писком у власне лайно і сечу. Нема жодної гидоти, яку б не виправдала російська душа. Нема жодної чесноти, яку б вона не обгидила.
“Всьо отобрать, всєх убіть, всєх ограбіть. Всьо, как ми любім”, – ці слова їхнього кумира Владлена Татарського, проказані в Кремлі на прийомі у Путіна, єдина чесна та правдива мотивація дій росіян, яку прикривають та завуальовують так званою “величчю російської культури”.
“Велич” – ще один міф, яким живиться російська душа (чи що там у них замість неї). Хоча насправді російська культура в усьому вторинна. Як “Жигулі”, як автомат Калашнікова, як вкрадені на заході технології виготовлення ракет та ядерної зброї. Пушкін – це Байрон, Достоєвський – це Діккенс, Булгаков – це Густав Майнрінк, в якого той вкрав сюжет для “Майстра та Маргарити”.
Вся удавана “велич”, яку сплять і бачать в собі росіяни, зникає при першому зіткненні з ними. Закомплексована, погаго вихована агресивна істота, раб соціальних кліше, не здатний до критичного мислення, що мов мантри повторює штампи російської пропаганди – такий він на виході продукт “вєлікой русской культури”.
Імперська пиха, дешеві понти, агресивна тупість, котра не викликає нічого, окрім відрази та сміху – такий він пересічний росіянин в широкому сенсі цього слова. І не важливо, якої він національності, бо невігластво, агресивна тупість, примітивізм критично ширяться світом.
Варвар усюди однаковий. Це він сьогодні трощить вітрини і палить автомобілі у Франції, це він лайкає твіти Ілона Маска про те, що не все так однозначно в цьому світі, і вірить Трампу який обіцяє “зупинити війну за один день”. Росія (як імперія варварів) усюди має своїх адептів. Бо вчитися, думати, працювати, покращувати світ – це важко. Це вимагає послідовності та вольових зусиль. Куди легше зробити винним у своїх бідах та нездарності “когось”, звинуватити світ у несправедливості (фашизмі, нацизмі, імперіалізмі) і йти трощити, вбивати, грабувати, руйнувати.
Людиною бути важко. Росіянином бути легко. Ставай людиною. Не будь, як росіянин.
Антін Мухарський
