Від 500 тисяч до мільйона учасників бойових дій — такі прогнози/статистику подає міністр оборони… Заберемо тих, хто не був безпосередньо в зіткненнях з ворогом, хто отримав УБД «по блату» (такі є, і їх немало). То ж скільки тих, хто воював, вбивав, терпів муки в кацапських полонах? Скільки? 300-400 тисяч? А скільки того УБД не отримали, бо мертві?
Бачили, як розростаються блакитно-жовті прапори на кладовищах? Хто не бачив, сходіть та подивіться, ви ох**єте, якщо совість маєте, звичайно. Там просто жах – вони ширяться, мов чума Європою. А під ними – ті, хто мав би ще жити, розбудовувати країну.
До речі, а хто тим буде займатися, коли це пекло стихне? Синки депутатів, які «звалили» від війни? Чи, може, лисі актори комедійного жанру, які не вміють воювать? Так, б*ять, і я не вмів, і більша частина моєї 
роти не вміла, навіть більшість батальйону. Але ж пішли. І без повісток. Бо так треба, бо як інакше, ку*ва, якщо за спинами діти, сім’я, батьки, друзі…?
Задаймо собі питання — з ким залишимось? Хто буде реанімувати пірвану снарядами країну? Точно знаю – приблизно з десяток людей, я залишаюся з ними, вони зубами вгризуться в будь-яке падло, що посміє мене скривдити. Але розбудовувати країну – ні, ми вже просто не можемо, бо за*балися в край, сил нема, здоров’я не є, ще, бляха, треба якось надолужити все в тилу.
І наостанок – прокидаймося вже нарешті, війна не десь там на сході та півдні, вона поруч, вона дуже близько, і 300-400 тисяч хлопаків і дівчат на нулі не зможуть її для нас виграти, фізично не зможуть. З Днем незалежності, в першу чергу, вітаю своїх побратимів, їхні сім’ї, побратимів, які віддали своє життя за цю незалежність від *бучого «братського» народа, волонтерів та пересічних Українців, які допомагали, допомагають і будуть допомагати вбивати окупантів.
Слава Україні!!!
Павло Ісаченко
Фото Леоніда ЛОГВИНЕНКА
